Він любить.
Ми – в стані левітації…
Нічого нам не треба.
Що нам до гравітації? –
Самі йдемо до неба.
Самі ми долю творимо:
В очах своїх – великі
І про ‘ніщо’ говоримо.
Байдужі і дволикі.
Залишмо левітацію,
Бо ми лише творіння.
Шануймо гравітацію,
Бо в нас в землі коріння.
Туди, де пуп закопаний,
Туди нас притягає,
Хоча в чуже закоханий.
Той Край завжди чекає.
Ніде не будеш бажаний.
Не станеш ти великий:
Принижений, ображений,
Середній, невеликий.
Із теплими обіймами
Нас Край лиш той чекає,
І з нашими надіями
Лиш Він нас всіх приймає.
Залишмо цю прострацію:
Занепад і байдужість.
Шануймо гравітацію,
Бо Він нас завжди любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577617
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2015
автор: Тріумф