Я сьогодні буду коротко,
Може так, щоб без лишніх слів.
Скажу тільки, моє Золотко,
Те що раньше сказать не смів.
Чи ж словами можна міряти,
Усе те що від серця йде.
Ти Золотко – можеш вірити,
Що все як найкраще буде.
Йде від серця те незбагненне,
Що сильніше від інших сил.
І не може в справах буденних,
Залишити мрію без крил.
Будь такою а не навпаки,
Щоб мрії були, відверті.
Ти залишся собою поки,
Живемо у цій круговерті.
26 . 04 - 2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2015
автор: Василь Надвірнянський