Моя душа роздягнена перед тобою
Стоїть, немов той манекен в вітрині.
Моя душа стоїть-вже не літає,
Бо їй у мить відтяли крила.
Стоїть і умивається сльозами,
А серце кров'ю- ось така ріка.
І не лікується моя душа словами
Вона тебе, рідненького чека.
Мов ти прийдеш і одягнеш на неї
Кохання, віру, чесність та добро.
І ви підете разом по алеї
І виростуть знов крила,
Бо ще не все одно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2015
автор: Болтян Світлана