Прости мене, за невимовний щем,
Народжений із туги безголосся...
Його приборкать, ніби-то, вдалося,
Та душу знов, дошкульно так пече...
Прости мене, за той холодний дощ,
Який упав з моїх долонь на ганок.
У сірий день перетікає ранок,
Туманом піднімаючись із площ...
Прости мене, за втому та печаль,
Прості слова, не вишуканість, знаю...
Я мабуть, вірну ноту не вгадаю?
Тому скло не дзвенить, бо не кришталь.
Прости мене, що через прірву хрест,
Не перекинуть, хай і завеликий.
Нема у долі пам"яті та віку...
Та є... прозріння - кара від небес...
24.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2015
автор: Лина Лу