Чому так мама твоя переживала
я відгадав тепер,
вона твій норов краще знала,
гординею ти і мене лякала.
Я закохався зовсім юним
в твої слова, в твої вуста,
та не судилось цілувати,
бо ти десь геть зовсім пішла.
Ми заблукали серед виру
того даремного життя,
що без кохання нам далося
і все пішло у небуття.
Ми час від часу зустрічались
і вихвалялись навмання
своїми успіхами в долі
і я питаю себе знову,
якщо воно тобі вдалося,
чому ти знов мене знайшла
вже через 20 літ потому
свого щасливого життя.
Гординею і я пройнявся,
міняючи своїх жінок,
пішов тікаючи від тебе,
красивих юності думок.
Пройшло вже зовсім 40 років
і от ми разом ти і я
вже зовсім-зовсім одинокі
на березі ріки життя.
Чомуб нам гордість не втопити
і одним берегом піти?
Життя в коханні так прекрасне,
якщо дамо йому цвісти.
7 вересня 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576691
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: korjovvd