ПРО ПРАВДУ І КРАСУ

   [i]  Красивості  не  пишуться,
А  будь-що-будь  –  не  хочу…
(Олекса  Удайко)[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201

Красивості  не  пишуться  -
А  зранку  все  мовчить
Від  «азу»  і  до  «іжиці»
Спада  у  вічність  мить.

В  якихось    вічних  клопотах,
Усе  кудись  біжу  –
Міняю  стерті  чоботи,
Усівшись  на  межу.

Поміж  вчорашнім  й  завтрашнім
Іде    до  мене  день,
Несе  окраєць  хліба  в  дім
Та  пригоршню  пісень  –

Співай,  радій  же,  братику,
Бо  ти  «єси  жиєш»!
Інфляції  й  політики
Тобі  добавлять  меж,

Щоб  ти  присів,  оглянувся
Та  й  чоботи  змінив…
Чи  ж  є  де  «фіти»  й  «іжиці»
В  колоссі  серед  нив?

Чи  може  «буки»  й  «веди»
в  житті  тебе  ведуть,
Дарують  кухлик  меду
Й  солодшу  роблять  путь?


Лиш  на  ніч  «люди  мислітє»
Добавлять  скроням  сивості,
Вкарбують  день  у  пам’яті,
У  сон  внесуть  красивості…

Я  зошит  і  олівчика
У  сон  аж  понесу  –
І  там  зустріну  віршика
Про  правду  і  красу…

23.04.2015  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576633
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: Grigory