КВІТНЮ
Чому ти, квітень, отакий холодний?
Немов не свій для юної весни.
Немов зима вернулася з безодні,
Аби крутити свої білі сни.
А я не хочу білих заметілей
Над рожевою казкою садів!
Я в спогаді веду дівчину – мрію
У ті місця, де сам колись ходив;
У ті місця, де перший поцілунок
Обом нам був немов весняний грім…
То молодості щедрий подарунок
На все життя у пам’яті живій.
А зараз холод… і свинцеві хмари,
Вагітні снігом, ледь його несуть.
Чи тінь чужа, чи то неждана старість,
Долає мій, такий тернистий путь…
Ідемо з нею в недалеке завтра,
Пройдемо ніч, а там, в ранковий час,
Можливо нас зігріє щедра ватра,
Яку запалить сонечко для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576490
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: dovgiy