Стара НКВДистка

-  Приветствуем  России  армию,    
Что  вьіжжет  землю  от  хахлов,
Этих  бандёр,  что  жрут  галушки,  
Которие  варят  хахлушки.
Да  все  румяные,  казлы...

Мьі,  сколько  тырим,  окромя  
Сто  грамм  на  завтрак,  огурца
С  гнилой  картошкой  на  обед,  
На  ужин  водку  без  котлет  -
И  жрем    все  это  на  газетке!
А  хараши  ведь  были  пятилетки!    -
И  не  едим.
Да  и  зачем?  Зубов  ведь  нет.
Последний  вибил  мой  сосед.
Ублюдок  старьій,  наркоман.
Он  нагло  лез  ко  мне  в  карман.
Но  я  стара,  да  не  проста.
Топор  схватила,  да  к  нему,
Да  по  башке  как  закачу!..
 
Да,  так....  Ведь  как...  Ну,  я  об  чем?
Пора  убить  хахла.    А  дом
Его  себе  я  заберу,
Там  ни  хрена  не  посажу,
Но  все  изгажу.  Это  я  могу.
Вот,  помню,  моего  отца,
Чекиста  славного...

...............................................................................
Так  стерво  в  зіпранім  халаті
патлате,  сиве  і  губате
мітингувало  на  порозі  хати
у  львівськім  дворику.  Воно
в  квартирі  тій  з  війни  жило...

Назвімо  все  своїми  іменами:
Це  не  бабулі  топали  ногами  -
Скажені  бабки  із  НКВД
Беззубими  зміїними  ротами
Кляли  і  чвиркали  отрутою.
Ніхто  із  них  не  вийшов  із  покутою  
За  вбитих  в  тюрмах,  таборах,  та  всюди,
Де  діяли  ті  не́долю́ди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576321
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: Artemis