[quote]Чи може так бути, раптом, що місто стирає нас з вулиць...?[/quote]
Місто старе і стирає з пам'яті легкі сюжети,
Місто відчищує тіло, місто ховає сліди.
Ти мене більше не знайдеш, місту вдалося стерти
наші п'янкі цілунки під спів дощової води.
Місто - стара віщунка, доброго не пророкує.
Місто - не пожаліє, не витрачає слів.
Ти не згадаєш навіть, що кроки до снів не рахуєш
і море слів гарячих, що тільки мені шепотів.
Місто всміхається криво, карканням вороннячим,
Місто - усе поглинає, всотує до глибин.
Ми не хотіли знати хижих тих звуків значень,
І уявляти як кожен може лишитись один.
Місто старе і стерло з пам'яті наші душі.
Місто бездонний колодязь, спогадів лабіринт.
Ми прокидаємось - темно. Сни щось у грудях душать...
Він не з тобою, а значить - зараз Ти також не з Ним ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576310
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: LIRA