Я хворію тим, що не лікується,
я марю міражами на стінах,
і це все, всередині мене, розповсюджується,
розмальовує в моїй душі вікна...
Розпилює фарбу по серцю,
замальовує тріщини,
з надією, що не розіб"єтся,
вся теорія, що в ньому розміщена...
Я в кожному другому перехожому,
бачу тебе, бачу твою тінь,
і кожен раз, таке хвилювання тривожне,
б"є током моє тіло, б"є як дзвін...
Я любила тебе більше ніж сонце,
а ти цього не бачив,
ти бачив лиш буденність в очах моїх,
і я попалась просто під твою невизначеність...
Можливо, не даремно ми познайомились,
не даремно пройшлись під ліхтарями,
і я хворію ще досі бездомністю,
бо мій дім і сім"я - зовсім недавно був "нами".
(присвячено)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576163
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Чеширська