Чеширську посмішку злизавши вранці з неба,
Виходить сонця розпашілий смайл,
Тобі моргне – і більшого не треба,
Без акваланга у життя пірнай!
Іди й розтрушуй усмішки по світу,
Діли їх навпіл, натроє, на всіх,
Аби в душі співало тепле літо
без нападів інфарктових дощів.
А решту рознеси птахам між зорі:
А раптом стане ввечері кому
Ну зовсім нічим підбілити горе
Чи підлатать самотності луну.
І ніч теплом душевним запульсує,
Міжгалактичний простір оживе.
Чеширський місяць посмішку змалює
Малим човном, що мріями пливе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576105
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: ptaha