Кіборг з 93-ї бригади, 22-річний Едуард Панченко, помер 7 лютого у Київському військовому госпіталі. Поранення отримав 18 січня 2015 р. в районі Донецького летовища. В бійця залишилася двадцятирічна дружина Катерина. 21.04.15, вона вийшла з пологового будинку із сином на руках.
Він так чекав на дні весни,
На подих сонця, цвіт із брості.
Але йому кінець сумний
Був складений у високості -
Ще до тепла, у двадцять два
Піти. Дружина голосила,
Як Еда тіло ґрунт ховав.
Вона дитя його носила.
За королеву жінку мав.
Хотів синка ростить. Андрієм
У думах вже його назвав.
Та вибух горло вирвав мріям,
Завдав біди бійця ногам.
Хапав життя заради сина!
Хвороба ж (трясця ворогам!)
Добила славного русина.
Хлоп’я вродилось, до грудей
Матуся горне без упину.
Розкаже сину, час прийде:
- Твій тато вмер за Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)