Ті очі, я вже бачила колись,
Такі сумні ще й докором горять.
Чи віщі сни і досі не збулись,
Надією у серці майорять?
Із пам"яті не викинути...збіг?
Переплелось мереживо думок.
На перехресті двох наших доріг
Останній я роблю, назустріч, крок...
Ті очі... та невже, моя вина?
Серед світів згубився долі шлях...
Невидима, здіймається стіна
Між нами... душу поглинає страх.
Де завинила? Через сім століть
Пророцтва тіні аж тепер зійшлись..
Ти пам"ятаєш ту єдину мить,
Коли в одну, дві постаті злились?
Злились назавжди... знали - бо, знайти
Знов доведеться, що те майбуття,
Якщо прожить - не поле перейти,
Одне на двох омріяне життя?
Ті очі... вже ні відчаю, ні миль,
Коли душа впізнала і тремтить,
Хоч тоне у буремнім шквалі хвиль,
Та відчайдушним човником летить...
20.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575998
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Лина Лу