ШАНУЙ ДАР БОЖИЙ.
Стоїть Барсик на вершині.
Стільки дива бачив нині!..
«Всюди бігаю я, скачу,
Але звідси стільки бачу!
Там внизу - вирує місто,
Тут – приємно, гарно, чисто,
В серці мир і радість тиха».
Раптом він згадав, на лихо,
Ту «прониру», чорну кицьку:
Вкрасти – має кепську звичку!
Вибух злості і зневаги
Вивів враз із рівноваги.
Він завив, загавкав люто:
Кістку з'їсть! Цьому не бути! -
І помчав чимдуж додому,
Як від вибуху, чи грому.
Благодать отак міняєм.
А на що? – Самі не знаєм.
Мир і радість – скарб великий
Звірям, людям від Владики.
Як ми хочемо те мати,
І ніколи не страждати,
То навчімось шанувати
Й Богу славу віддавати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575936
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Тріумф