Ми не вічні, все не вічне, думки розганяю.
Що колись мене не стане, а я і не взнаю.
Перед Богом на коліна душа моя стане
Розпочнем довгу розмову, часу вдосталь маю.
Але поки Господь милий, нам літа дарує.
Я подякую, все маю, що я потребую
За домівку, а в ній тепло, за мою родину.
Що Господь великодушний подарив два сина.
Буду вдячна милосердний чим довше пожити.
Аби внуків і правнуків на руках носити.
Аби сісти за стіл круглий у велике свято,
Діти, внуки, правнуки, я і їхній тато.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575910
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Юля Руда