Ніколи і ніщо не відчував так сильно,
як твою відсутність.
Вбачав в тобі світ-сонце, та не знав,
що часом задихатимусь,
мов мене позбавили повітря чи ще й
здатності вдихати...
Ти зникла, і з тобою зникло небо,
на яке я й так вже не дивився,
та й що на ньому: ні веселки, ні зірок,
ні сонячного блиску —
самі лиш темні хмари та поодинокі
краплі сніжного дощу.
Ти вже зникала декілька разів, але тепер
всі дні без тебе геть нестерпні.
Чекаю лиш, коли закінчиться ця темрява —
і на світанку з'явишся ти,
Сонце...
20.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575859
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Микита Баян