Осінь одягла картату свиту,
Калиновим намистом всю розшиту,
Й завзято до роботи узялась:
Позолотила вербам в косах стрічки,
Заглянула на мить в люстерко річки
Та запросила вітерець на вальс.
І так вони у танці тім кружляли,
Що із дерев листочки позривали,
А ними хоч всю землю устеляй.
І на пеньочок відпочити сіла,
А далі знову узялась за діло,
Роботи ж в неї непочатий край.
Роздмухала вогонь на горобині,
Крилом махнула зграї журавлиній,
Благословивши у далеку путь.
Так,обійшовши володіння чималенькі,
До дуба-велетня прийшла на посиденьки,
Щоб його мудрості хоч трішечки збагнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575716
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський