світла
кожну окрему бризку
із шиби злизую – кінчиком язика,
наче кіт, що «полірує» до блиску
дно полу́миска з-під молока…
зголодніле
за́ ніч єство моє
кожну краплину світла
квапливо у себе всотує, убирає –
спішить пожадливо,
не встигає:
з даху капає, капає молоко –
прибува́є:
квітневими за́світами
швидко розви́днюється,
світає…
20.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575711
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Валя Савелюк