Україно, моя рідна ненько,
знову тліє скорбота в очах.
Розкроїлося навпіл серденько,
і поріс чемерицею шлях.
Як втомила тебе круговерть:
знову й знову виборювать волю.
Але сили - не випиті вщерть,
і ми вкотре куєм собі долю.
Наймужніші, хоробрі серця,
захищають в боях Батьківщину.
А ми просим уклінно Творця:
не покинути їх в цю годину.
Любий Боже, твої ми раби,
свої погляди горнем до неба:
Україну врятуй від журби!
Просим Миру... а більше не треба.
І щодня тисячі молитов
світлим димом між хмари летять.
А запалені свічі з церков
сяйвом віри для нас мерехтять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575606
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 19.04.2015
автор: Богданочка