Зимою..,
Коли іній покриває мертві кінцівки дерев,
А сонце споглядає людські проблеми з безпечної відстані,
Коли люди не летять по життю з криком вперед,
А лише інертно дрейфують у своїй пристані.
Зимою..,
Навіть старий наркодиллер, закриває усі канали,
Аби повністю віддатись перемиканню телевізора,
Обираючі вже для себе... власні... канали,
В порівнянні з якими шкода наркотиків просто мізерна.
Зимою..,
Вже не здається дивним ні самотність, ні депресія,
Навіть божевілля стало буденним.
Все частіше починає виявлятись егоїстична агресія,
Власне до себе. Саме так - будь певним.
Зимою..,
Постійно життєрадісні актори,
Повинні одягати фіктивну посмішку,
І своєю наче й справжньою грою, руйнувати гори,
На плечах...звичайних...глядачів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575046
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: Терпкий Післясмак