По розчепірених дорогах
на пів оголена, напівжива,
кульгаючи на праву ногу,
повільно пленталась душа…
Голодний і змарнілий погляд,
до болю жалюгідна худорба,
і жодної душі живої поряд,
у кожній зморшці - самота…
Спинилась відпочити на хвилинку,
щоб випити хоч трішечки води,
схилилася до квітки маргаритки
і попросила крапельку роси...
Відразу ожила, тієї ж миті
замерехтіло сонечко в очах
заголубіла клаптиком блакиті
скупа сльоза на змучених щоках…
Зажевріла надія у зіницях,
залопотіло серце пташеням,
а десь далеко в церкві на дзвіниці
звучала ораторія життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574987
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО