І ці ночі,
в які винятково,
хочеться слухати
старий-добрий джаз,
попиваючи з бокалу віскі,
з трьома кубиками льоду
щоб стати міліметрово близьким
і злитись воєдино з
саксофонним співом великого міста
і бути вільним на деякий час.
В такі ночі,
коли сидиш на підлозі,
і всіма фібрами
всмоктуєш звук,
замучених американців,
і мимоволі,
продукуєш стук,
по склі ритмічних пальців,
ти - у винятковій позі,
щоб зрозуміти силу їх мук.
Тільки в ці ночі,
повертається жага до життя,
коли розгоряєшся
з одної жарини,
встаєш і виходиш на балкон,
розширюєш діафрагму,
проковтуєш свіжість крізь шпарини,
руйнуєш усякий кордон
між рамками сприйняття,
як у малої дитини.
Ці ночі,
я б розділила з тобою,
ночі без слів,
на ментальному рівні
обмін "мурахами" і теплом,
енерго зв'язок двох тіл,
ми були б вільні та дивні,
що сховались
за віконним шклом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574974
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Катерина Пташка