Я затопила свої спогади,
Що ховались в будинку навпроти.
Запалила штори на вікнах.
Запилені думки мчали по стінах.
Мені подобається наше з тобою безумство,
Готичний стиль наших одеж.
Відчувати душею все так неймовірно.
За часом не дивись, не треба, не стеж.
Диваки! Ось хто ми є.
Не лякливі, не пусті, життям наповнені.
Не втікаємо від себе, від пітьми.
Нас так багато, великі наші душі.
Немає сенсу не бачити.
Не бачу сенсу в бажанні смерті.
Цілуй, кохай, обіймай його (її)
І все, і всі ми будемо щасливі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574965
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: O.Lorelay