Мені давно вже час зрозуміти,
Не має сенсу моє існування.
Я давно вже могла б все змінити,
Зупинити ці вічні страждання.
Хоч давно вже совість мордує,
І бажання вчепилось зубами
Та мене це чомусь не хвилює
Раз я знову лишаюсь із вами
Неіснуюче покоління
Що ховається за монітором
Здавалось ще трохи терпіння
І ми розпрощаємось з цим клятим прибором.
Та даремні наші надії
Ми ж осліпли давно вже й забули
Що таке сни,спогади,мрії
Та й коли ми востаннє десь були?
Я вже вкотре про все це шкодую
Скільки всього я пропустила
Скільки мрій вже навряд чи збудую
Лиш тому, що піти не зуміла.
19.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574956
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Nonie