3ч.
Останній бій. Під Берестечком –
Й столиця скоро упаде.
Дрімало в темряві містечко…
А до Мойсея… син іде
Тиміш. На мильному коневі
Депешу батькові привіз:
«Нема живої вже Гелени,» –
І напівмертвий впав на віз.
Водою бризнули на сина,
І, затремтівши, він сказав,
Гелена в нього як просилась,
Козацька зникла як казна.
Не міг подружню її зраду
Пробачить – вірним сином був –
І жив, як батько, лиш по правді,
Тому скарати не забув.
Мовчав Богдан… і тільки очі
Горіли нелюдським вогнем.
Їх бій чекає після ночі,
Лиш сонце сходити почне.
Й боялась глянути гетьману
В ті очі темнокрила ніч…
«Від неї не чекав обману.
О зрадо, ти страшна є річ!»
4ч.
А коли неба край на сході
Від сонця ледь порозовів,
Полки долали сушу, води –
Бій зав’язався, заревів!
Дванадцять днів кипіла битва,
Не спали стільки ж і ночей.
Богдан між ними, мов побитий,
Болить серденько і пече.
Зіщулився, аж став маленьким.
Враз гетьман, ніби постарів,
Забув про Україну-неньку,
А далі аж отетерів,
Коли татари склали зброю
(Курба-Байрам їм заважав)
Все менше козаків із бою
Виходило. Кричить душа
Гетьманська, звикла що до слави.
«Куди, Мойсею, нас завів?» –
Козацькі очі проказали
З тіл закривавлених в траві.
Й Тиміш лежав на полі брані
(А славний був таки козак).
На нім також смертельні рани,
Без вершника його рисак.
Богдан … летить тепер в Росію,
Підтримки просить у війні,
З царем великим Олексієм
Заключить не в Чигирині –
У Переяславі Угоду,
Щоб Україну врятувать.
Не знав, яку петлю народу
Накинув він. Козацька знать
Пізніш Мойсею не пробачить,
І Україна не простить.
Якби ж то міг він передбачить
Сюди б Росію не пустив!..
Так зникла Гетьманська держава
Із мапи на всі триста літ.
Душа Хмельницького дрижала,
Тримала перед Богом звіт.
«Віддав навіщо Україну
У рабство ситим москалям?» –
Кричав народ тепер у Гімні
Й покірно голову схиляв.
Краса, любов, жінки і війни –
В усі часи ці поняття
Є небезпекою для світу,
Та не бува без них життя.
Чи ж помудрієш ти, народе?
Чи осягнеш тепер ціну
Тієї рабської угоди?
Чи в прірву знову ту ж пірнув,
Коли "проффесор"* наш поклони /*"проффесор" – В. Янукович/
В Москву поїхав знову бить?
Щоб заслужити знов прокльони?
Пора вже висновки зробить!..
11.01.2014.
Ганна (Демиденко) Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574853
Рубрика: Поема
дата надходження 16.04.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)