***

Можливо,  краще  було  й  не  знати  твоїх  дотиків..?
Милих  вербових  котиків
Падає  гілка.

Без  необмежених  протягів
Вітряних  слів,  дико  босою
Я  прошепочу  не  гірко.

Я  прошепочу  не  лагідно,
Зовсім  жорстоко,  не  медово-нАгідно
Краще  очей  забудь,
Що  повторяли  твої  страхи,
Ртуть.
Доливали  олії  в  багаття  жаги
Ти  ,  не  ставши,  таким  не  будь...

Пошепки,  досі  босоніж  я
Знову  захочу  в  небесні  літа
Де  очі  торкались  душі

Хай  би  роками  тільки  зміта
Нові  павутинки-нитки,  мов  вода
Залишусь  в  долонях  твоїх  і  життя,  
в  журбі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574782
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: тепла осінь