Можливо, краще було й не знати твоїх дотиків..?
Милих вербових котиків
Падає гілка.
Без необмежених протягів
Вітряних слів, дико босою
Я прошепочу не гірко.
Я прошепочу не лагідно,
Зовсім жорстоко, не медово-нАгідно
Краще очей забудь,
Що повторяли твої страхи,
Ртуть.
Доливали олії в багаття жаги
Ти , не ставши, таким не будь...
Пошепки, досі босоніж я
Знову захочу в небесні літа
Де очі торкались душі
Хай би роками тільки зміта
Нові павутинки-нитки, мов вода
Залишусь в долонях твоїх і життя,
в журбі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574782
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: тепла осінь