Слова у рими ледь плетуться,
У вірші не лягають, хоч ти плач.
А почуття із серця рвуться.
Здається, вибухну, чи з'їде дах.
Чому така душа залежна
Від болю зашифрованого в вірш?
Але мовчить моя бентежна...
Не хоче облегчитись. Тягне віз.
Чи може ще не знає слова,
Що влучно описало б її лик.
Та ні, не те... либонь ще не готова
Луною рознести надривник крик...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574776
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Громовиця Дніпрова