Невже так на світі можна,
Щоб довго в країні прожити,
Яка годує як ложка.
Та ще й її не любити.
У тебе чудова машина,
Будинок, сім’я, робота.
Це тобі дала Україна,
І ти не якась голота.
Можна ненавидіть владу,
Плюнути на депутата,
Звинуватить сліпу громаду,
Що молиться на супостата.
Та ніколи я не зрозумію,
Чому на іконі Георгія
Ти безглуздо підтримуєш змія,
І в чому твоя апологія?
Ти болієш за свого ворога,
Зрікаєшся власної матері,
Тобі це обійдеться дорого -
Згориш у вулкановім кратері.
Не любити рідну країну?!
Вболівать за чужого солдата?!
Клясти тих, хто за тебе загинув,
І вважати загарбника братом.
Ненависна тобі Україна?!
Й перемоги ворога треба?!
То ти хвора навік людина,
Бо ти проти самого себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574773
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Супрунець Сергій