Важкі часи, коли німе життя,
Коли думки ростуть у самогубство.
Свободу серцю "добрий Бог" відтяв,
Ну а в очах вже стало темно й пусто.
Цей почерк долі я не розберу,
Інструкції згоріли у агонії,
З листів до неї я збивав труну,
А думав, що літак у далі зоряні.
Знайоме відчуття ця самота.
Із часом вчиш вже стіни говорити.
Листаєш час, який не дочитав,
І пишеш біль, стражданнями залитий.
Та рано ще ґолґоти і хрести.
Ця темінь гробова пройде як тиша.
Хай сум і біль мене колись хрестив,
Та віру я на зорі ще не вішав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574756
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Микола Кучерявий