Я чую шепіт холодної осені,
Знав би ти про що мріє вона...
Досить йти,зупинися,прислухайся
Таємничість її неземна
Так вабить мене, притягує
Наче вічність її краса
Мов дівчина увечері зваблює,
Та зникає пізніш,як із сонцем роса.
Вітер-це її руки тендітні
Що гілки золотаві гойдає.
Небо-це її очі глибокі
Що красу цю слізьми заливають.
Тугою наповнені очі прекрасні
Це осінь безжально ридає,
Вам мабуть здалося - вона не розумна
Та повірте все вона знає.
Сумує через свою непотрібність,
Її ж ніхто не чекає
Вона просто проміжок між зимою і літом,
У смутку зароджується,у ньому ж зникає.
23.09.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574650
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Nonie