Встанем, браття, усі: від Карпат аж до сходу.
По нетлінних стежках, де тече наша кров.
Бо ми, браття, всі діти безсмертного роду.
Нас несе у віки наша щира любов...
Станем дружно мы все, мои милые братья,
Среди шумных полей с полной чашей вина...
Так давайте возьмем край родной свой в обьятья...
Ведь, как мама родная, Украина одна!
Не важливо, повір, те, яка в тебе мова,
Який колір очей, де зустрінеш блакить...
Коли сердце щемить лиш від рідного слова,
Коли в наших серцях Батьківщина бренить!
Снова в двери война, словно отблеск тумана...
Это страх матерей, слезы сильных отцов...
Это ненависть наша вернулась обманом,
Превратилася в смерть сотни тысяч юнцов...
Але тільки народ вже створив ті кордони...
І поставив себе у житті на межі...
Так, нам варто зібрати всю зброю й патроти,
І прибрати кордон, що у нашій душі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574613
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Екатерина Рудницкая