Перший промінь сонечка ясного
Ніжно доторкнувся до лиця.
І прогнав нічну безсонну втому.
День хорошим бути обіцяв.
Прокричали в полі десь лелеки.
Клин пронісся стомлених птахів.
Затихає біль за небезпеку,
Довгих, небезпечних їх шляхів.
Ринуло проміння... повна хата.
І скупалась в сонячнім дощу.
Сонце посміхнулось винувато.
" Не хвилюйся, я тобі прощу"...
Дощ живильний стер усі проблеми,
Хоч промокла вся я до рубця.
І тепер спростились теореми,
Що проблемам не бува кінця.
Подивлюсь на них з другого боку.
Може, хвилюватись так не слід?
Сумувати зовсім нема толку,
Просто сум цей перейти убрід*
----------------------------------
ВБРІД (УБРІД), присл. По дну річки, ставу, озера і т. ін. в неглибокому місці; бродом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574509
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Н-А-Д-І-Я