Гриміли літаки, гули машини,
Де в муках народився чоловік, -
Внизу ж асфальт довбала комашина
І равлик свій будиночок волік.
Людина бомбами трясла планету,
Саднили вирви – рани ножові.
Та гупали в садах важкі ранети
І схлипували коники в траві.
Вона не жде визнань і нагороди.
Подібно сонцю, небу і зіркам,
Одвічна мудрість сивої природи
Людині не підвладна і вікам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574457
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: sonce-33