Ніколи мед не був таким п'янким,
Ніколи світ не був таким великим.
Мені здалося, ти - це на віки.
Мені здалося, ми разом навіки,
Та мед розлився кров'ю і слізьми,
Минуле стало втраченим, далеким.
Дорослі обернулися дітьми,
Кують зозулі над гніздом лелеки...
Ніколи дощ не був таким рясним,
Ніколи сніг не падав так сміливо.
Мені здалося, ти - дочка весни,
Мені здалося, що життя - це диво,
Та дощ розмив, пролився, загасив.
Вчорашній сніг сьогодні став сльозою.
Кому тепер ти серце віддаси?
Кого тепер вмиватимеш росою?..
Ніколи спів не був таким сумним,
Ніколи сон не був таким веселим:
Мені здалося, ти біля стіни,
Мені здалося, ти на каруселі.
Та я один в пітьмі холодних стін.
Немає змін. Мовчать атракціони.
Немає змін. Давно немає змін.
У телефоні - факси та АОНи...
Ніколи секс не був таким жарким,
Ніколи лід не був таким гарячим.
Мені здалося, ти - попри роки.
Мені здалося - вічність, та (одначе)
Розлився мед, змішався зі слізьми,
Минуле стало тихим і далеким.
Дорослі обернулися дітьми.
Мовчать зозулі над гніздом лелеки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574436
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Віталій Орловський