Дощами змию смуток з серця.
Сонячним теплом душу обігрію,
В поривах вітру розлетиться мрія,
З веселкою я відродить її зумію.
Туман заховає журбу і печаль.
Роса засяє кришталем надії.
У сутінках зникає невблаганна даль.
З світанком знову вируватимуть події.
З природою співзвучна моя сутність.
Її мінливість захоплює мене.
До дії спонукає сталості відсутність.
Вона навколо і...в мені живе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574391
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Юраша