Як легко сказати пробач,
Як важко пробачити знову,
Які ж ми мізерні однач,
Цінуючи власну оскому.
Ми бачимо власнії крила,
Фіксуючи кожен політ.
Насправді, це горя вітрила,
Які не відкрили цей світ.
Рахуючи промахи інших,
Свої забуваєм згадать,
Бо легше побачити гірших,
Ніж винним себе називать.
Чи варто нам бути суддею,
Як завтра покинем цей світ?
Бо ж всіх порівняють з землею,
Забувши про гордий політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574370
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Ірина Калина