ми заблукали в траву, що не вище була коліна
розбрелись хто куди, відчуваючи сонний спокій
у тобі у мені і в отому затишному хлопчику
ще тліли жаринки любові, десь на самому денці.
сходили сонця невидимі та тривожні
і чувся сміх із-під ніг, щоразу, то все тихіше.
і хотілось додому (знову) тоді, коли наче вже вирішили,
що дім - він усюди, куди лиш не прийдемо.
заплели павутинки
і трави ранили наші ноги,
наші руки й волосся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574190
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Hauch