Схилились верби над водою, в ріку заглядають...
Стихли птахи біля ріки, стихли- не співають.
Сутеніє помаленько, сонечко сідає, лиш з-за
хмар синяво-білих проміння виглядає.
Стоїть човен біля верби- ріка колихає...
Стоїть юнак біля ріки- коня напуває...
Напуває воронного й пісеньку співає.
Співа про край далекий, про Дніпро і кручі,
співа юнак про степ широкий і ліс чорний, дрімучий.
Зажурився юнак кохану пригадавши...
Зникла його мила місяців зо два назад
нікому не слова несказавши. Несказала
нічого, не сказала- пропала... Зажурився,
задумався, над рікою схилився... Закрив очі
руками, заридав тихенько. "Де ж ти є моя кохана?
Де ж ти пропала? Чому покинула мене? Чи може
іншого ти покохала?" Пожурився, поридав і захтів
умитись. Нахилився він до ріки щоб води черпнути,
а там тіло... Там кохана... Очі відкриті... А погляд
немов кам'яний- страхом налиті. Відсахнувся юнак,
закричав від горя! "Як так трапилось кохана? За що ж
така доля?".
Хотів вийняти дівчину із ріки, а позаду голос роздався-
несподівано і тихо, юнак аж злякався.
"Іване, Іване..."-почулося з-за спини. Обернувся юнак,
а там дві дівчини. Дві дівчини, дві красуні без одягу кожна.
Пишногруді, кароокі, високі, вродливі... лиш посмішки якісь
єхидні... єхидні, юридливі. "Йди до нас, іди, Іване..."- манили
красуні. Підійшли до юнака- обійняли, поцілували. Пригорнулись
до Івана, грудьми притулились- мовчали всі троє лиш один на
одного дивились.
Сказать щось хтів юнак- та мову відібрало. Стояв мов
вкопаний- не міг ворохнутись. Стояв й лиш дивився, а в
думках читав молитви- Господу молився. Зняли сорочку
із Івана, весь одяг познімали. Познімали і стояли...на юнака
споглядали. А потім почали цілувати, пестити й шепотіти:
"Іване, ти бачив Марічку? Ми її залоскотали, й кинули у річку!"
Засміялися дівчата й давай лоскотати. Лоскотали і сміялись-
животи надривали. А потім, посунули до води- вкинули у річку
і давай топити. Вода холодна мову повернула- закричав юнак
на повні груди- пів села почуло. Заіржав коник й погнався до
дому.... Де ж пропала Марічка? Де ж Іван пропав? Невідомо нікому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574165
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Сем Діма