Я вірить втомився у краще життя
Що обіцяла нам влада нова
Я вже не вірю в своє майбуття
Хоч і маю на нього права.
Я чекати втомився стабільності тої
На рідній Українській землі
Україна, мов стіни Трої
Що Зникають у темній імлі.
Я чекати втомився ту правду з екрана
Яку брехнею зверху товчуть
В того пика розжерта, як в пана
А ті скоти, останні гроші крадуть
Ось-ось розірвуться кишені
Але ви не перестанете пхать
Мов пси,що без їжі - скажені
Готові і матір продать
Скоти, я вами гордуую одначе
За чисту кров на землі
За те, що мати стогне і плаче
Бо сина вернули в труні
Я в життя вірить втомився
В якого не має майбутнього знаку
Я йшой, але зупинився
Бо доля повисла на га'ку
Ми втомились країну з колін піднімать
Щоб тварюки топили в огні
І як тепер довірять
Людям на дикій землі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574152
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: VladKhavrus