Ніхто не заборонить писати мені вірші,
Бо це крик моєї душі!
Вона хоче себе виражати ,
Тобто вірші писати.
Адже кожен виражає душу по своєму,
Одні по моєму.
Інші працюють над науками,
Як для мене суцільними муками.
Але це вони так виражають свою душу,
І признатися я мушу.
В них це виходить відмінно,
І більше це замітно.
Лиш просто писати вірші,
Які зрозумілі лиш мені.
Але ми поети – творчі натури,
Ми зовсім іншої структури.
Ми можемо найти прекрасне усьому,
А діти науки - тільки знайти аксіому.
Творчі діти – діти природи-життя,
В них інше уявлення свого життя.
Діти науки,
Діти - безсмертної скуки.
Бо навіщо вигадувати те,
Те що природа-життя зробило саме!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574148
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Зотоволоска