Я виштовхую з тіла літери
І не зовсім вже вірю в прогрес…
За крайне́бом весна кульбі́тами
Збудувала квітне́вий експрес.
Я запли́гну у нього на швидкості
Без квитка, без речей, без думок,
І наважуся в долі викрасти
Свій маленький фортуни шматок.
І закотиться сонце утомлене
Десь за ліжко із тьма́вих хмар,
А квітне́вий експрес парасолею
Відбиватиме кожен удар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574080
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Юлія Кириленко