Я дивлюся на тебе
і в очах твоїх бачу біль.
Свій біль, віддзеркалений
і пережитий тобою заново.
Ти ховаєшся, намагаєшся бути
гордим, мужнім, дорослим.
Та зболене дитя виривається
назовні через повіки,
гойдається на віях
і падає на щоку
вологою плямкою.
Не вбивай.
Бо це наша спільна дитина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2004
автор: Марина Ситник