Замре осінній ліс
І золотом черленим
опалої листви
пригорнеться до ніг.
Збирати буду я
крихітки днів знаменних.
Торкатись ніжно їх…
торкатись ніжно їх…
Докором не вколю,
тим рани не загою,
нас доля розвела
без нашої вини.
Як жаль , що час минув,
що ти не був зі мною
в обіймах тишини…
в обіймах тишини…
Уляжется листва –
и лес замрёт на вдохе,
И в душу низойдут
заветные слова…
И стану собирать
ниспосланные крохи,
Касаясь лишь едва…
касаясь лишь едва…
Не выскажу упрёк –
не напрягу виною,
И ни к чему урок:
судьбой разлучены…
Мне жаль, что вышел срок,
что не был ты со мною
В объятьях тишины...
в объятьях тишины…
http://www.stihi.ru/2011/09/24/34
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573890
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.04.2015
автор: Пантелій Любченко