Неначе смерч з'явився в мене у вісні

Неначе  смерч  з'явився  в  мене  у  вісні,  

Так  само  й  ти  прийшла  неждана,  

Щоб  відібрати  місце  у  душі,  

Така  грайлива  і  кохана,  

Засіла  там  на  довго  й  міцно,  

І  не  питаючи  мене,  

Заповнила  ту  порожнечу,  

Яка  з'їдала  все  живе.  

 

Ти  стала  краплею  надії,  

Ти  стала  всім  моїм  життям,  

І  уявити  вже  не  міг  я,  

Що  буду  кинутий  немов  сміття,  

Але  сліпі  мої  всі  мрії,  

Розсіялись  у  небуття,  

Так  само  як  і  моє  серце,  

Розбилось  на  частини  кришталя.  

 

За  що?  Питав  я  кожен  день  себе,  

За  те,  що  я  не  вірю  в  Бога?  

Можливо,  це  мені  за  те?  

Що  я  колись,  пограбував  скупого?  

Але  ж  він  заслуговував  на  це  -  

Не  гідний  був  він  того  злата!  

Хоча  яка  різниця  вже,  

Тебе  я  втатив  і  не  знайду  таку  як  ти  ніколи.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2015
автор: Andru Kapper