** в сітях її ночі-сповіді…
(з очікування)
«Ніч-самітниця йде, її дихання тисне і мучить,
І вкривається шрамами серце, і мліє поволі…
І щемить ота думка одвічна жіноча пекуча:
– Ох, не дай від самотності знов закохатися, доле!
– А ти гостем нежданим з минулого спрагою входиш –
І де дітись від тебе мені?! – Не втекти, не сховатись!
І магічним закляттям звучить твоє: "Мила!.. Хороша!..",
І так хочеться серцю долоням твоїм відізватись!
Та я знаю, що вкотре його ти вкрадеш – не розкаєшся,
Ще пограєшся раз із любов’ю моєю серпневою…
Ну чому, розкажи мені ти, коли знов повертаєшся,
Я готова на все ради рук твоїх… губ твоїх!.. – Граєшся
Ти зі мною!.. а я… – Вірю я – і стаю королевою!»
…
Сповідь-ніч... Ти… Самотність…
І стільки бажань твоїх в неводах!
-----
** хай буде вам щастя!
(з мого безсоння)
"Знову на берег ріки вийду я в самоті.
Ранок туманами буде стелитись під ноги.
Тіні думок, що цю ніч сповивали мені,
Тихо кружлятимуть, як пелюстки. А дороги
Зійдуться там, де ми вдвох зустрічали зорю,
Де пізнавали кохання і ніжності грані,
Де непорочною в святості серця любов
Тонку межу переходила з радості в рани…"
Тиша ранкова чарує, снує диво-сни,
Що огортають її… і його, і ваш подих...
– Ти розкажи, чом так радісно серцю стає? –
«Я з ним щаслива!.. » – А я не бажав нагороди
Більшої, ніж твоя доля у щастя в вогні:
Мати, дружина, кохана!.. – І хай не мені!
-----
** "не залишай!" – до неба, як молитву...
(з минулого)
«Яка чарівна тиша світанкова!
Як легко під крилом її літати,
Коли душі заманливо і ново
Цей день незвіданий з коханим починати.
Як чистий лист, цнотлива мить зорі,
В ній музика душі, в ній мрій початок,
Де я, кохана, він, що враз прозрів:
"Ну що без вас життя?! Вершини?! Статки?"
Торкнуся снів твоїх я подихом любові –
Хай ранок їх теплом наповнить, щастям!
Не залишай мене – і доля вдасться!
І всі багатства світу – в цьому слові:
Не залишай! - Тут дім твоїх надій,
Твоїх синів! - Живи, кохай, радій!..»
...
І вже закляттями звучать її слова медові!
***
(Терції самотнього часу)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573832
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2015
автор: Касьян Благоєв