Хтось фіранками ріже долоні
І шукає у тому прогрес
Для модерну важких алегорій
І поцуплених впалих небес.
У метафор скаженому вирі
Із власноруч спотворених слів,
Безталанних знаходить кумирів,
Щоб зробити із них королів.
Пересічну вишукує славу,
Викорінює з серця талан,
Промінявши його на забаву
І розшитий яскравий жупан.
В невідомих вузьких кулуарах
Собі почесті й лаври гребе,
Все підносить нікчемність у хмари
І звеличує тільки себе.
В’язку слів витинати безладно,
Перший-ліпший відкривши словник
В цьому світі багато хто здатен...
Тільки б сенс випадково не зник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573754
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2015
автор: Вітрова Доця