***

Собака  просить  води.
Йому  виносять  й  припрошують  пити,  мов  пана.
Груша  скрючилась  сонно.  Назавтра  Великдень.  
Ще  рік
Посріблено  зблиснув  і  сховався  за  пазуху  часу.

ЇЙ  вже  треба  іти  виглядати  того  незнайомця
Хто  колиску  для  їхніх  дітей  буде  сам  вирізьбляти  
І  тулитись  чолом  до  чола  ЇЇ  якщо  раптово
ЇЙ  обридне  самотність.  

ВОНА  ж  напече  йому  паску,
Хоча  Бога  не  знає  –  бо  родом  із  лісу  безвір'я
І  ВОНА  буде  тепла  й  пахуча,  як  та  ЇЇ  здоба  
І  натомлена  сяде  і  гляне  на  свіжу  колиску,
Як  напоїть  собаку.
Попросить,  щоб  ВІН  вистругав  їй  труну  із  такою  ж  любов'ю,
Якщо  ВОНА  раптом  помре  першою.  
Якщо  ж  ВІН  помре  першим  –  вона  напече  йому  хліба
Й  нагодує  весь  люд
Та  сама  не  скуштує  і  крихти.
До  ЙОГО  воскресіння.        

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573731
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: NNNP