Вітер вщух і скреснув лід
На ріці життя холодній.
Залишаючи лиш слід
По безкраїй гладі водній.
І повсюду безліч бруду
Неприкритого ніяк.
Сонце встане й знову буде
Квітнуть в тім краю будяк.
І колючі його стебла
В мить до сонця поповзуть.
А комусь цього і треба.
Бо ці квіти смерть несуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573619
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: Nekiy