Самі розумієте, коли у вас перше побачення з людиною, яка вам сильно сподобалась, ви дуже ретельно до цього готуєтесь. Все має бути ідеальним: блискуче довге волосся, легка жовта суконька, що підкреслює стрункість фігури, білі туфлі на підборах і ще якась дрібничка на кшталт ланцюжка на шиї з підвіскою-ключиком. Готово! Можна йти. Думаю про нього й одразу починаю шарітися.
Ми познайомилися на зупинці. Отак просто. Я забула свою картку і вже думала, що доведеться йти додому пішки, а він запропонував мені скористатись його карткою та телепортнутись в потрібне місце. Назвався й запитав, чи можна мене знайти в соцмережах. Я відповіла, що можна. Його навіть не злякала моя механічна рука (це давня історія), а якраз сьогодні я одягла кофтинку без рукавів. Тож все було гаразд і навіть краще. Він був високим, з темним хвилястим волоссям і добрими очима - справжнісінький шериф Гаррі Труман з "Твін Піксу" (а я так люблю ретро). За хвилину ми знову зустрінемося в одному затишному ресторанчику. Кількасот років тому якийсь Паланік писав про те, що треба постежити, як чоловік їсть. Якщо він ковтає всю страву, навіть не подивившись на неї, то в ліжко до нього краще не стрибати. Якщо ж насолоджується їжею…
І ось я там, де й маю бути. Йде мені назустріч. Світла сорочка на ньому виглядає розкішно. Красень. Мужній і сексуальний. І мій, а квіти тільки для мене. Вітаємося. Цілує мене в щічку. Посмішка чарівна. Проходимо до ресторанчику, я щось щебечу, дивуючись сама собі. Сідаємо за столик. Я кладу маленькі рожеві троянди поряд. Він от-от доторкнеться до моєї руки. Торкається. Це прекрасно. Каже, що йому вже терпець уривався - так хотів мене побачити. В мене серце калатає і я не знаю, як його заспокоїти. Кажу своєму другу, що відлучуся на хвилинку. Він клянеться, що буде чекати, навіть якщо б я вийшла на цілу вічність.
Йду до туалету. Там секунд тридцять дивлюся у дзеркало на своє бездоганне обличчя, сукню, довгі стрункі ноги, білі туфлі на підборах… а потім виймаю флешку з порту в тілі та від'єдную від себе кілька дротів.
- Принцеса повернулася?!
- Ага, мені потрібен тайм-аут. Він такий класний, що я просто готова його з'їсти! Йому подобається моя залізна лапа - я не стала її прибирати. Піду подивлюся, що в холодильнику.
- Ти ж казала, що на дієті.
- Тільки не сьогодні.
- Я так і думала. Слухай, а ти мої налаштування не змінювала? Я збиралася піти на побачення з Джудом Лоу в образі Бойзі з фільму "Уайльд". Він там схожий на Доріана Грея.
- Ну, чесно кажучи, я там пошаруділа. Шмаркачів не люблю.
- Але ж це моє побачення. Так, я теж люблю хлопців з ретрофільмів, але в мене свій типаж.
- Добре, добре, я не лізтиму.
- Ти сьогодні цілий день проведеш з ним?
- Ну, в мене ж вихідний.
- Щастить, а мені на фабрику, так що розважусь лише увечері.
- Ок, давай, а то я вже скоро буду завантажуватись, додам тільки нові налаштування та приблизно змоделюю ситуації.
Я пройшла повз дзеркало прихожки. Звідти на мене глянула товстуха в розтягнутій майці "Twin Peaks", з куценьким хвостиком на голові і механізованою кінцівкою. На кухні я відкрила холодильник. Взяла три котлети, відерце із салатом, хлібці, апельсиновий сік та морозиво. Має вистачити. А потім - побачення.
РS. Сукня справжня. Типаж Гаррі Трумана подобається.
Будьте для Нього/Неї гарними, особливими. Не соромтеся себе, а любіть. Ходіть на справжні побачення :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573131
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2015
автор: Олена Мальва