Вот плыл бы Теодорик Борисфеном, современная филиппика

Теодорик,  юрта,  кочевье  –  Равенны  второе  прозренье,  
от  Ганга  к  Италии  готы  ведут  авантажно  бои.  
А  арии  чешут  чего-то  –  известная  миру  работа,  
И  прут  в  Орияну  мздоимцы  со  всех  сопределов…  Греби!  
*  
Грибів  тут  немає,  падлюко!  Греби  звідсіля  собі,  суко.  
Не  гримай,  отримаєш  дрюком.  Затямив?  Тиць  дульку,  лови!  
А  як  упіймаєш  окрайчик,  стрибай  в  чортів  гай,  наче  зайчик  –  
злягайся  там  з  дідьком  самим!  Бо  вийде  у  нас  кістодрябця  –  

отримаєш  й  сала  і  смальцю:  заллємо  за  шкіру  –  живи!  
Гори  смолоскипом  пекельним,  чи  йди  пішодралом  в  Попельню,  
чи  віршик  складай  «Три  зими»,  як  той,  кого  звали  Тарасом,  
блукав  біля  кобзи  й  Парнасу,  хоч  гнали  його  кобзарі:  

підпанок,  піджмурчик,  підстрибчик,  та  ще  пані  ласої  рибчик  –  
злягався  з  служницею…  ги!  Це  ж  він  написав  «Гайдамаки»,  
якби  б  Теодорик  пішов,  то  трясця  б  йому,  посіпаці,  
впіймав  би  він  облизня  в  таці  і  декілька  добрих  судом.  
*  
Теодорик  в  плащевидном  злате,  при  хазарской  сабле  в  златбулате  –  
Атлантиды  падшей  оберег  –  в  родовых  сказаньях  помнит  шлюпы  –  
в  них  спасался  всяк,  кто  не  был  глупым,  хоть  не  Ноев  выдался  ковчег.  
Пройдены  истоки  новой  эры,  но  рабов  печальные  галеры  –  

гелионы  римского  добра  распылило  время  как  колонны  
древних  храмов,  где  не  чтят  иконы,  идолищ  ликует  хохлома.  
Там,  поправ  валы  Вестиниана,  торжествуют  скифы  полупьяно  –  
Правнуки  их  –  боричи  Руси:  ратоборцы  выступили  в  веси,  

вал  Гардарик  вышел  за  Полесье  и  пробился  через  татью  рать.  
Вот  она  Гардарика  святая  в  бастионе  чудо-городов  –  
сонм  валов  Змеиных  протекает  сквозь  резную  патину  веков…  
Юрта  плащевидная  под  небом  застилает  звёзды  мягким  пледом…  
*  
Розпрягайте,  хлопці,  рать  чужинську,  хай  не  марять  світом  українським,  
Це  коли  ще  буде  Оріяна,  калинова,  нова,  сито-п’яна  
Хай  сприймає  тать  живеє  слово  хоч  деінде  у  хатках  казкових,  
Хоч  як-небудь  в  світі,  що  між  нами  йде  в  серця  кривавими  стежками…  

                                           О  форме:
 
P.  S.  Стиль  билингвы  –модерн  стилистический:  
4  русских  строки  запевки  
12  украинских  строк  распевки  
12  русских  строк  припевки  
4  украинских  строки  допевки

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57303
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 02.02.2008
автор: Веле Штылвелд